вівторок, 26 квітня 2016 р.

Чорнобиль - скорбота пам'яті людської



Людство прагне всесвіт осягнути
І себе у ньому зрозуміть.
А тривожне – бути чи не бути? –
Страшно над планетою висить

Чути птиць із непроглядних нетрів,
Світить сонце з голубих небес.
Грізна зона. Тридцять кілометрів.
З центром на Чорнобильській АЕС.


На землі у домі вселюдському
Протиріч і негараздів тьма.
Будьмо, люди, обережні в ньому – 
Іншого житла у нас нема.


Хай стане мир міцнішим у стократ!
Хай над землею чисте небо буде!
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде!


На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались восени
Як сніжниця, попелище 
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Посивіли хвоя і трава.
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тетива.
Не спинились птиці на кордоні, 
Де  сягає атомна яса.
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.





        Коли академіка Д. Лихачова запитали, у чому він убачає сенс життя, учений відповів: « Природа творила людину мільйони років. Давайте ж поважати цю роботу, проживемо життя гідно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті».
                         Бути людиною – не дуже просто,
                         Бути людиною – геройство в наші дні.
                         Встати і крикнути з трибуни, з помосту:
                         « О, люди! Залишайтеся людьми!»