Досвід роботи

У НОВИЙ ДЕНЬ – ІЗ УСМІШКОЮ

«Учитель відповідає за майбутнє» – таке я почула від наставниці третьокласників Староушицького ліцею Лариси Опанасівни ЛЕВКО напередодні Дня освітян. Ніби й простенька, та яка містка й глибока фраза.

І ми насправді сміливо довіряємо вчителю найдорожче – своїх дітей, зовсім не розраховуючи на гіркі сльози доньки, котра, повернувшись зі школи, поділилася враженнями від перших тижнів навчального року: «Ірина Іванівна назвала мене дурепою при всіх. І не тільки мене…». Звісно, що нікому з нас не подобається відповідь дитини, котра на питання про улюблений предмет лукаво примружується: «Перерва!».

А ми з вами плекали стільки надій! Утім, не все так уже й песимістично, хоча часом доводиться зіштовхуватися і з «навчанням навиворіт», і з педагогами, котрі колись випадково переплутали виші, а духу зізнатися собі в цьому так і не вистачило…

Та нині йдеться не про них, а про тих, до кого, можна сказати, шикуються черги. Ось чому я в якості героїні нашого нарису обрала Ларису Левко. Це їй, зустрічаючи на вулиці, колишні випускниці (наразі щасливі мами з візочками) зізнаються: «Ой, Ларисо Опанасівно, а ми спеціально з чоловіком «підгадали» так, аби наш малюк пішов саме до Вас у перший клас…».

Розмова наша точиться навколо проблеми справжнього покликання, причин «вигоряння» вихователя, а головне про те, як стати другою мамою для своїх підопічних.

Коли Лариса зі срібною медаллю закінчила школу, жодного сумніву щодо того, куди вступатиме, не було: ще б пак, у її родині – чотири педагоги, котрі схвалювали вибір дівчини. Щоправда, декотрі коливання усе ж таки спостерігалися, бо ж вона завжди була на «ти» з математикою. Урешті зважилася на спеціальність «Учитель початкової школи», бо що може бути цікавіше за те, коли починаєш, як то мовиться, з «чистого аркуша», навчаючи не лише точним наукам.

Ми з вами впевнилися не на одному прикладі, що диплом не робить з тебе висококласного фахівця. Це щось на кшталт того, що безталанному актору нема що сказати глядачу; медику, котрий боїться крові, треба йти, скажімо, в садівники, а пілот зі страхом висоти – нонсенс.
Ось і вчителеві необхідні певні якості, без яких він перетворюється на пересічного урокодавця. Власне, останнім може займатися і робот, погодьтеся.

Що ж це за такий чарівний набір, без якого учитель не вчитель? Його не купити, не замовити в інтернеті, не виготовити.
Невсипуча цікавість до навколишнього світу, безмежне терпіння, талант психолога, милосердя, безвідносна відповідальність усупереч будь-яким обставинам і ще багато-багато чого…

Ларисі Опанасівні повезло з цим, адже має дуже якісне коріння. Нині науковці ламають голови над тим (ось чого сягнув прогрес!), як створити такий «букет» генів, аби, зібравши в ньому найкраще, створити фізично міцну та високоморальну людину, з чудовою пам’яттю, пристойним інтелектом і гарним характером. У даному випадку жерці винаходів залишились би без роботи, бо Ларисі Левко таке чудове поєднання передалось з генами її роду, історію якого я вивчала ще десь років сім тому в зв’язку з відтворенням долі старшого покоління Тульчаків.
Якби в ті часи, коли жила її бабуся Ганна Демидівна, в нашому лексиконі прописалося слово «бренд», то бабусю Ганю називали б саме так. А щоби читачу стало все зрозуміліше, поясню, що всі Лисківці були її похресниками. І куди б жінка не йшла, звідусіль лунало: «Добридень, матко!». Ось яким феноменом була ця людина. А ще вона першою була на ланах, обожнювала (й не лише своїх) діток, бувало, на плечах несла первачка на уроки, бо не виліз би з багна… Ну, а в ліс і в усе, що жило там, закохалася змалечку. В старості, коли пересувалася з паличкою, її не брали туди – жаліли, а вона, ця бабуся, якимось дивним чином опинялася у лісових хащах, де її і вираховували рідні. «Вклонись кожному грибочку, – повчала онучат, – адже він так довго чекав на тебе…».
Донька ж її Ніна Пантелеймонівна (Ларисина мама) не тільки засиджувалася за учнівськими зошитами, книжками до пізньої ночі, а й була зразком відданості своїй справі. Сьогодні поле її діяльності значно обмежене (за віком), та вона увесь час у роботі. Й невідомо, хто раніше прокидається, – пані Ніна чи її голосистий півник Андрій. Не сидить склавши рук, бо на обійсті на неї чекають Мальвіна і Шоколадка (кізочки), та й чимало турбот у сільської жінки. До слова, попити козяче молоко зазвичай назбирується немало охочих, Ніна Пантелеймонівна, як правило, пригощає ним безкоштовно.

Батько Лариси був знаним на всю округу ветеринарним лікарем (випускник іменитої «Тімірязєвки»), та запам’ятався усім тим, що будь-якої пори дня і ночі йшов-їхав на виклик. А ще Лариса згадує, як, подорожуючи селами в лікарських справах, зупиниться на високому березі Дністра: «Дивись, доню, на цю неземну красу – синя ріка, а вдалині – червоне поле маків. Лише природа може створити таке диво!». Мав нібито цілком прозаїчну професію, а в душі його жив художник, поет…

У такій атмосфері зростала наша героїня, тож не дивно, що праця її учительська не обмежується часом. Уроки уроками, а далі зі своїми вихованцями гайнуть на природу, де кожне стебельце, листочок можуть розповісти стільки цікавого, де гартують вітерець і сонечко, де душа наповнюється неповторними ароматами і пахощами, а ще живиться добрими думками і помислами. Аякже, природа – вона і цілителька, і учитель, і книга, котру можна читати безкінечно. А ще Лариса Опанасівна із дітьми виконує завдання обласного екологічного центру зі збереження довкілля, вивчення природи рідного краю, відновлення навколишньої краси. А інколи доводиться і рятувати життя їй, як, до прикладу, це було узимку з лебедями, котрі не змогли вилетіти вчасно в теплий вирій.

Лариса Опанасівна хоч уже й три десятиліття трудиться в школі, а легка на підйом: скочила на велосипед у майці, кросівочках – і полетіла, бо справ стільки, що навіть з її математичним талантом було б непросто перерахувати. Та вона не скаржиться, бо це і є наповнене змістом життя.

– Ларисо Опанасівно, а як же втома, так зване «вигоряння», котрим так лякають психологи, урешті-решт, депресія, про котру знають навіть діти?

– Чесно, мені, по-перше, незручно, що ви взагалі про мене взялися писати, адже претендентів на публікацію серед нас немало, а щодо вигоряння… Мабуть, воно знаходить ту людину, котра займається не своєю справою. Особисто мене «підзаряджає» енергією моя дітлашня. Зайдеш до класу, глянеш в оці оченята і розумієш, що життя триває і ти маєш радіти тому, що ти потрібен.

– Але сучасне покоління, певне, суттєво відрізняється від попередніх?

– Відмінності, безперечно, є. Особисто мене напружує тиша на перервах – у минулому галас, метушня…

Хоча на уроці ми діємо за жорсткими правилами: всі гаджети в портфелях. Перевагу надаємо книзі – вона в основі пізнавального процесу. А непокоїть насправді перевантаженість дитячого мозку інформацією, котру малі учні черпають з інтернетного простору – ні системи, ні вікових обмежень… Це лякає.

– А батьки, Ларисо Опанасівно, також змінилися?

– Уявіть, що так. Хоча інколи я кажу собі: «Зачекай, адже вони теж твоїх рук справа, ти ж їх також навчала…».

– Відкидати вплив зовнішніх факторів не можемо: зміни торкнулися усього соціуму. І все ж, що для Вас головне в роботі?

– А от цієї мети, на мою думку, не може торкнутися ні час, ні негативний, як це не парадоксально, бік прогресу. Бачу свою ціль у тому, аби розгледіти в кожному (без виключення) школярику особистість, знайти здібності, розвивати їх, дати можливості вдосконалюватися, стимулювати бажання бути людиною різнобічною, корисною суспільству, а головне – небайдужою.

– Устигати важко?

– Безумовно. Треба бути в курсі найцікавішого, найновішого. Он скільки потужних технологій мало не щодня народжується, тож намагаюся рухатися на достатній швидкості…

– Бо ж Ви не тільки велосипедистка…

– Я дійсно в молодості любила спорт. Мала перший дорослий розряд з лижних гонок. Брала участь у легкоатлетичних забігах на чотириста метрів. Була й чемпіонкою області, щоправда, до всеукраїнського визнання не дійшла.

– «Забіги» продовжуються?

– Еге ж, тільки в трохи іншій площині, адже я обожнюю подорожувати. На щастя, чоловік мене в усьому підтримує, а відтак і разом Говерлу осилили, в Греції теж насолоджувались горами, на байдарках перетинали Дністер, на «тарзанці» літали над водоспадом у Карпатах…

– Не страшно?

– Ніскільки, екстрим – це моє. Стільки адреналіну з’являється, це допомагає розвантажуватися і брати на себе ще більше…

– А доводиться?

– Так, якщо рухатися із часом у ногу.

– Знаю, що Ви, Ларисо Опанасівно, проводите значну екологічну роботу – сфера зараз надважлива. Ваші праці з цього питання друкувалися у всеукраїнських виданнях, а ще Ви були лауреатом обласного туру «Вчитель року», Ви є головою методичного об’єднання, а нещодавно Вас відзначено Грамотою міністерства освіти. Чи не пора Вам уже давати «Відмінника…»?

– Що відповісти на це, не знаю. Дійсно, амбіції притаманні кожному. Ну, хто з нас не хоче, щоби досягнення його помічали, та я ніколи не зациклювалася на тому. Відзнаки не є самоціллю. І як кожну пересічну людину, мене можуть переслідувати хвороби, невдачі чи неприємності. Тоді я кажу собі: «Так, Ларисо, цю сторінку вже перегорнуто. Йдемо далі. Адже все насправді добре – улюблена робота, вірний супутник життя, успішна донька – айтішниця. Отож, у новий день – із усмішкою!»

Лариса МАСЛОВА.

Р.S: Між іншим, сьогодні в Лариси Левко мало не півселища похресників. Співпадіння? Не думаю. Близькі називають її «нашим сонечком». А кому ж не хочеться породичатися із ним?



Презентація книги «Природа рідного краю (Подорож на південь Хмельниччини)» відбулася 12 жовтня в Староушицькій бібліотец. В заході взяли участь учні 1-4 класів Староушицького ліцею. Юні читачі мали змогу дізнатись від Лариси Афанасіївни чудову розповідь про історію створення посібника, здійснити заочну подорож туристичними локаціями громади, а також почути цікаві легенди про природні об’єкти рідного краю.



















Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в її повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…
Зміни,  що  відбуваються  в  нашій  державі  вимагають  вироблення  нових  суспільних  вимог  до  освіти. 
Початкова  школа  сьогодні – це  школа  самореалізації,  самоактуалізації  особистості.  Наше  завдання –  не  тільки  дати  дітям  суму  знань,  а  й  навчити  спілкуватися,  вирішувати  проблеми,  знаходити  вихід  із  нестандартної  ситуації,  самостійно  і  творчо  мислити.
Чи  будуть  втілені  ці  інноваційні документи  у  життячи  залишаться вони  міфами  реформизалежить  від  багатьох  чинників  об’єктивного  й  суб’єктивного  характеру.  Насамперед  усе  залежить  від  нас,  освітян,а  також  від  батьків  і,  звичайно  ж,  від  нової  генерації  - учнівяких  ми  сьогодні  навчаємо  і  виховуємо.  Тому  нам,  вчителям  початкових  класів,  дуже  імпонує  вислів  Івана  Франка:  «Учителями  школа  стоїть…»,  у  якому  вбачається  великий  зміст  адже  саме  від  учителя  залежить  майбутнє  всієї  нації.  А  тому,  на  мою  думку,  головне  завдання  початкової  школи  на  сучасному  етапі  забезпечити  подальше  становлення  особистості  дитини  і  розвиток  її  розумових  здібностей. 
У  своїх  працях  вчені  розкривають  різні  джерела  розумового  розвитку  дітей.  Але  найголовнішим  із  них  вважаю   природу,  оскільки  краса  природи  загострює  сприймання  і  пробуджує  мислення  дітей.  «Проте  не  сама  природа,  а  запитання,  що  виникають  у  процесі  її  спостереження,  встановлення  причиново - наслідкових  зв’язків,  є  джерелом  формування  «учня-мислителя» – писав  у  свій  час  великий  педагог  В.О.Сухомлинський.
Протягом  багатьох  років  працюю  над  темою  „Екологічне  виховання  молодших  школярів”,  бо  проблема  охорони  природи  на  даний  час  дуже  важлива. І  безперечно  особливе  місце  відводиться  у  цьому  передусім  початковій  школі. Адже  природна  допитливість,  щирий  інтерес,  емоційна  чутливість  до  оточення,  здатність  оволодівати  певними  теоретичними  знаннями – характерні  психологічні  особливості  молодших  школярів,  що  створює  надзвичайно  сприятливі  умови  для  екологічного  виховання  і  робить  початкову  ланку  дуже  важливою  в  системі  неперервної  екологічної  освіти.
Виходячи  з  цього,  найголовнішим  завданням  організації  своєї  роботи  вважаю  залучення  усіх  членів  навчального процесу  до  співпраці,  визначеної  єдністю  мети,  завдань,  змісту,  на  високий  кінцевий  результат. Разом з цим працюю  над створенням  умов  для  формування  принципово  нової  особистості:  творчої,  самостійної,  здатної  цінувати  себе  і  поважати  інших;  особистості,  адаптованої  до  життя  в  тривожних  умовах  сьогодення,  коли  над  усіма  формами  життя  нависла  екологічна  катастрофа.
Актуальність  еколого – виховної  роботи  полягає  в  тому,  що в  умовах сьогодення,  виникла  необхідність  налагодити  гармонійні стосунки людини і природи. Це важко,  але   вкрай   необхідно.  А  для  цього  треба  докласти  зусилля  для  вирішення  таких  питань
  •      «Підготовка  громадян  з  високим  рівнем  екологічних  знань,  екологічної  свідомості  і  культури  на  основі  нових  критерій  оцінки  взаємовідносин  людського  суспільства  й  природи  (не  насильство,  а  гармонійне  співіснування  з  нею),  повинна  стати  одним  з  головних  важелів  у  вирішенні  надзвичайно  гострих  екологічних  і  соціально – економічних  проблем  сучасної  України….»    (Концепція  екологічної  освіти  України);
  •      виховання  екологічного  світогляду,  почуття  причетності  до  проблем свого  селища,  дбайливого,  свідомого  ставлення,   розуміння  того,  що  людина  є  її   частиною,   залежить  від  неї;
  •     формування  особистості  майбутнього  громадянина  в  умовах загальноосвітньої   школи  полягає  в   його  екологічній  обізнаності;
  •     освітні завдання  перед­бачають формування системи знань про взаємозв'язки у природі, про екологічні проблеми сучасності і шляхи їх подолання;
  •   виховні  завдання – формування мотивів, по­треб та  звичок екологічної поведінки  і  діяльності,  здорового  способу  життя;
  •    фор­мування  екологічної  культури  надає  можливість дітям самостійно  аналізувати  екологічні  ситуації,  уявити  природу  як  унікальну цінність,  почувати  себе  відпо­відальним  за  її  стан.
Мета  еколого – виховної  роботи  – виховання  екологічно  освіченого  громадянина  не  тільки  для  своєї  країни,  а  й  відповідального  за  наш  спільний  дім – планету  Земля.  «Думки  про  те,  що  ми  діти  природи,  повинні  бути  дбайливими  і  вдячними,  особливо  виразна  і  хвилююча  тоді,  коли  діти  бачать  плоди  землі,  замислюються,  як  треба  оберігати  джерело,  з  якого  ми  п’ємо» – писав  В.О.Сухомлинський. 
Ви­рішення  освітніх та  виховних  завдань  сприяє розвитку  системи  актуальних  і  практичних вмінь  з  вивчення,  оцінки стану  та  покращення  навколишнього світу своєї  місцевості, учень прагне до активної діяльності з охорони природи.   Найперше,  потрібно  навчаючи  виховувати  у  дітей  такі  риси,  які  будуть  необхідні  демократичному  суспільству,  тому  треба  створювати  умови  для  особистісного  зростання  учнів.  Найголовніше  нині — навчити  дітей  любити  і  розуміти  природу,  сформулювати  екологічну  культуру,  навчити  практичним  навикам,  що  спрямовані  на  охорону  природи,  бережливе  відношення  до  навколишнього  світу,  лікувати людські душі, виховувати тих, хто б захистив  природу  від  невмілих,  байдужих  і  черствих  душ, виховувати почуття причетності до проблем свого села, дбайливе, свідоме ставлення до природи, розуміння того, що людина є її частиною, залежить від неї. 
Екологічна культура молодшого школяра, на мою думку, охоплює:
- знання про взаємозв'язки в природі та усвідомлення людини як її частини;
- розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;
- уміння і навички позитивного впливу на природу;
- розуміння естетичної цінності природи;
- негативне ставлення до дій, що завдають шкоди природному середовищу.
Наукові  й  моральні  ідеї  бережливого  ставлення  до  природи  закладаються  і  формуються  у  процесі  навчання  на  уроках,  а  їх  подальший  розвиток,  розширення  і  поглиблення  удосконалюється  в  позаурочній  роботі.
Сьогодні  людство  вступає  в  епоху  нових  взаємовідносин  з  природою.  Передусім  приходить  усвідомлення  природи  і  суспільства  у  їх  цілісності  як  функціонально  рівних  частин  єдиного  цілого.  Потрібно  постійно  співвідносити  свої  дії  з  можливостями  довкілля.  Тому наша мета  – виховання  екологічно  освіченого  громадянина  не  тільки  для  своєї  країни,  а  й  відповідального  за  наш  спільний  дім – планету  Земля.  „Думки  про  те,  що  ми  діти  природи,  повинні  бути  дбайливими  і  вдячними,  особливо  виразна  і  хвилююча  тоді,  коли  діти  бачать  плоди  землі,  замислюються,  як  треба  оберігати  джерело,  з  якого  ми  п’ємо” – писав  В.О.Сухомлинський. 
„Школа  радості”  В.Сухомлинського  стала  для  мене  прикладом,  як  потрібно  вести  по  сходинках  дитину,  щоб  вона  не  відчувала  втоми,  хотіла  вчитись,  творити,  берегти  і  примножувати  багатство  навколишнього  світу.  На  мою думку,  школа  радості,  перш  за  все,– це  встановлення  духовного  контакту  між  учителем  і  дітьми  з  опорою  на  природні,  суспільні,  індивідуальні  інтереси  учня  у  пізнанні  навколишнього  світу  при  спільній  діяльності,  а  це  створює  умови  гуманізації  освіти.  Мета  школи  радості  сприяти  вихованню  екології  душі,  становленню  та  розвитку  особистості,  вихованню  в  Дитині  Благородної  людини  шляхом  розкриття  її  особистісних  якостей,  бо  «Дійсно Гуманна  педагогіка  це  та,  яка  в  змозі  залучити  дітей  до  процесу  створення  самих  себе.»
Разом  з  цим,  вважаю,  що  дуже  потрібно  навчаючи  виховувати  у  дітей  такі  риси,  які  будуть  необхідні  демократичному  суспільству,  тому  намагаюся  створити  умови  для  особистісного  зростання  учнів.  Найголовніше  нині – навчити  дітей  любити  і  розуміти  природу,  сформулювати  екологічну  культуру,  навчити  практичним  навикам,  що  спрямовані  на  охорону  природи,  бережливе  відношення  до  навколишнього  світу,  лікувати людські душі, виховувати тих, хто б захистив  природу  від  невмілих,  байдужих  і  черствих  душ, виховувати почуття причетності до проблем свого села, дбайливе, свідоме ставлення до природи, розуміння того, що людина є її частиною, залежить від неї.  Охорона природи через освіту – одне  з  головних  завдань,  яке ставлю перед  собою.
Якщо  вже  сьогодні  можна  говорити  про  здобутки  і  досягнення  на  вчительській  ниві,  то  це  тільки  завдяки  тому,  що  від  першого  дня,  враховуючи  рекомендації  методик,  я  стараюсь  оцінювати  подачу  кожного  навчального  матеріалу  з  позиції  учня.  А  для  цього  намагаюсь  досконало  володіти  теоретичним  матеріалом,  технологіями  та  практично  втілювати  їх  у  начально-виховний  процес.
Таким  чином  з’являються  уроки,  виховні  заходи,  на  яких  учням  цікаво  і  легко  працювати,  бо  всі  структурні  компоненти  підпорядковуються  віковим  особливостям  молодших  школярів:  прагнення  отримувати  нові  знання,  емоційне  сприйняття  навколишнього  світу,  фізична  спроможність. Виходячи  з  цього,  намагаюся  працювати  так,  щоб  кожен  учень  відчував  себе  дослідником,  який  самостійно  здобуває  знання,  мав  змогу  зіставляти,  порівнювати,  шукати  і  знаходити  істину.  Під  час  уроків  та  виховних  заходів  використовую:
v яскраві  засоби  емоційного  рідного  слова,
v переконливу  мову  цифр, 
v поєдную  художнє  слово  і  образ,
v формую  у  дітей  уявлення  про  природу  та  її  компоненти,
v поглиблюю  знання  про  здоров’я,  його  збереження  і  зміцнення,
v удосконалюю  екологію  душі;
v прищеплюю  елементарні  трудові  вміння  та  навички  розумного  природокористувача, 
v виховую  любов  до  рідної  природи  та  дбайливе  ставлення  до  неї.   
А  природна  допитливість,  щирий  інтерес,  емоційна  чутливість  до  оточення,  здатність  оволодівати  певними  теоретичними  знаннями – характерні  психологічні  особливості  молодших  школярів,  що  створює  надзвичайно  сприятливі  умови  для  екологічного  виховання  і  робить  початкову  ланку  дуже  важливою  в  системі  неперервної  екологічної  освіти.
У  процесі  залучення  дітей  до  природи  вчу  їх  бачити  і  розуміти  красу  навколишнього  світу,  формую  потребу  не  лише  споглядати,  а  й  бережливо  ставитись  до  природи  і  збагачувати  її.  Таким  чином,  екологічна  свідомість  формується  не  раптово,  а  тільки  шляхом  тривалого  й  поступового  пізнання  природи,  процес  якого  закладається  ще  в  дитинстві.
  • Свою  роботу  ґрунтую  на  таких  складових: організація  активної  пізнавальної,  дослідницької,  діяльності  учнів;
  • інтеграція  природничих  знань  на  уроках  природознавства,  читання,  математики,  мови,  основ  здоров’я,  трудового  навчання,  образотворчого  мистецтва  та  під  час  виховних  заходів.
Міжпредметні  зв’язки  допомагають  з  раннього  віку  сформулювати  у  школярів  здатність  бачити  красу  у  звичайному,  розвивати  творче  мислення,  художній  смак,  прищеплювати  любов  до  природи,  сприяють  усвідомленню  того,  що  наші  ліси  і  степи,  річки  та  озера,  тварини  і  птахи  потребують  справжніх  друзів – охоронців.
Уже  в  молодшому  шкільному  віці  намагаюся  підвести  дітей  до  думки,  що  людина - невід’ємна  складова  частина  природи,  що  вона,  розвиваючись  та  задовольняючи  свої  потреби,  впливає  на  навколишнє  середовище,  причому  цей  вплив  може  бути  як  позитивним  так  і  негативним,  виробляти  правильну  поведінку  в  колективі  і  природі.
У  процесі  залучення  дітей  до  природи  виділяю  три  етапи.  На  першому  вчу  їх  бачити  і  розуміти  красу  навколишнього  світу.  Мета  другого – сформувати  в  молодших  школярів  потребу  не  лише  споглядати,  а  й  бережливо  ставитися  до  природи,  охороняти  і  збагачувати  її.  Центром  третього  етапу  є  не  природа  сама  собою,  а  людина – вихованець,  яка  через  спілкування  з  нею  виховує  в  собі  кращі  моральні  якості.
Важко  уявити  процес  пізнання  природи,  виховання  любові  й  бережливого  ставлення  до  неї  без  яскравого  емоційного  слова.  Великі  можливості  для  поставлених  завдань  закладені  у  художніх  творах,  які  учні  вивчають  на  уроках  читання.  Значний  екологічний  зміст  несуть  в  собі  і  прислів’я  та  поговірки,  загадки  і  скоромовки,  казки  і  оповідання  над  якими  працюємо  разом  з  дітьми  на  уроках  читання.  Активізації  екологічного  виховання  та  навчання  на  уроках  читання  допомагають  різні  види  бесід,  розповіді,  вікторини,  елементи  інсценізації,  словесне  малювання,  передбачення  змісту,  продовження  розповіді,  робота  з  виставкою  книг,  опрацювання  матеріалів  журналів,  газет,  застосування  різних  методів  інтерактивного  навчання.      Та  слід  пам’ятати,  що  не  кожний  твір  несе  екологічний  зміст.
Опановуючи  розділи  з  української  мови,  учні  початкових  класів  одержують  уявлення  про  мовні  поняття,  вчаться  застосовувати  їх  на  практиці.  Для  вивчення  будь – якої  теми  української  мови,  стараюсь  використовувати  цікавий  матеріал  природничого  змісту.  При  цьому,  виконуючи  завдання,  школярі  не  лише  ознайомлюються  з  мовними  поняттями  при  колективній,  самостійній,  груповій,  індивідуальній  роботі,  вчаться  грамотному  письму,  а  й  збагачують  свої  знання  про  навколишній  світ,  вчаться  розуміти  красу  і  чарівність  рідної  природи  та  бережно  ставитись  до  природного  довкілля.    Тексти,  які  мають  природниче  спрямування  дають  змогу  здійснювати  екологічне  виховання не  тільки   на  тематичних  уроках  мови,  а  й  сприяють  вихованню  такого  стану  душі,  коли  все  суще  на  землі  сприймається  дитиною  як  частина  її  буття. 
      На  уроках  математики  природоохоронну  роботу намагаюсь  проводити  безперервно  на  всіх  рівнях  організації  навчально – виховного  процесу,  а  добираючи  екологічний  матеріал,  слід   враховую:
-  матеріал  має  бути  достовірним  і  науковим;
-  його  слід  привести  у  відповідність  з  навчальними  програмами;
-  він  має  відповідати  рівню  загального  розвитку,  інтересам  та  віку  дітей;
-  у  ньому  має  бути  закладена  трудова  участь  дітей  у  збереженні  краю.
Під  час  уроків  математики  у  початкових  класах  використовую  задачі  з  конкретним  інформаційним екологічним  змістом.  Саме  вони  несуть  різноманітне  навчально – виховне  навантаження,  зокрема:  доповнення  знань  з  тем,  що  вивчаються  (на  уроках  курсу  „Я  і  Україна”);  поглиблюють,  закріплюють  вивчений  матеріал;  виконують  пропедевтичну  функцію  стосовно  тем,  що  будуть  вивчатися.
Матеріал  уроків  „Основи  здоров’я”  з  тем    „Природа  і  здоров’я”, „Безпека  відпочинку  в  лісі”,   „Безпека  при  спілкуванні  з  тваринами”,  Корисні  і  шкідливі  звички  та  їх  вплив  на  здоров’я”,  Права  та  обов’язки  дитини  вдома  і  в  школі”,  „Їжа  корисна  для  здоров’я  людини”,  Правила  загартовування  їх  виконання  у  різних  умовах”,  „Здоровий  спосіб  життя”  та  інші  використовую  як  благодатний  матеріал  для  формування  екологічної  свідомості  школярів. 
  Перед  уроками  образотворчого  мистецтва  стараюсь  проводити  екскурсії  в  природу.  По  дорозі  обов’язково  розповідаю  учням,  як  треба  поводитись  серед  природи.  Під  час  екскурсії  діти  повинні  прийти  до  висновку,  що  все  в  природі  взаємопов’язане.  Коли  діти  малюють  любий  природній  об’єкт,  з’ясовується  питання  про  користь,  яку  приносять  дерева,  кущі,  квіти,  птахи,  звірі,  комахи  та  ін., звертається  увага  учнів  на  необхідність  бережливого  ставлення  до  них. На уроках  образотворчого  мистецтва значення  для  формування  екологічного  світогляду  проводжу  бесіди,  ознайомлюючи  під  час  них  з  доступною  для  дітей  інформацією  екологічного  змісту.  А під  час  малювання  птахів –  бесіду  про  зимівлю  в  нас  осілих  пернатих  друзів,  яким  обов’язково  потрібно  допомагати  взимку – повісити  годівниці  і  насипати  туди  насіння,  хлібних  крихт.  До  того  ж  корм  треба  ставити  систематично,  бо  птахи  привикають  до  своєї  їдальні  і  перестають  шукати  їду  в  інших  місцях,  а  через  це  вони  можуть  загинути  від  голоду.  Малюючи  птаха  навесні,  на  конкретних  прикладах  доводжу  необхідність  охорони  птахів,  показуючи  пташині  будиночки  (шпаківні,  штучні  гнізда – дуплянки  тощо),  які  можна  виготовити  із  старшими  і  розвішати  біля  школи.
Велике  значення  мають  проведення  конкурсів  малюнків  та  плакатів  на  екологічну  тему.  Наприклад:  „Охорона   водойм  (лісу,  повітря),  „Первоцвіти”,  „Моя  улюблена  тварина”,  „Бджілка”,  „Здоровий  спосіб  життя”  та  ін.     
У  межах  чинної  програми  з  трудового  навчання  молодшим  школярам  намагаюсь  надати  достатньо  відомостей  як  про  значення  природи  у  житті  людини,  так  і  про  зворотний  бік  цього  взаємозв’язку – вплив  господарської  діяльності  на  стан  навколишнього  середовища.  Екологічні  відомості  використовую  під  час  роботи  з  папером.  Вивчаючи  елементи  техніки,  моделювання  поряд  із  виготовленням  макетів  різноманітних  споруд  не  слід  забувати  і  про  озеленення  території.  На  занятті  є  можливість  не  тільки  пригадати,  яку  роль  виконують  рослини  у  підтриманні  кисневого  балансу,  а  й  поповнити  знання  дітей,  розповівши,  як  дерева  та  кущі  очищають  повітря  від  пилу.  Знання  про  значення  рослин  і  тварин  у  житті  людини  розширюються  на  багатьох  уроках  трудового  навчання.  При  роботі  з  тканиною,  розповідаю  дітям  про  тканини,  які  виробляють  із  вовни,  рослинних  волокон,  наголошуючи  при  цьому,  що  культурні  рослини  та  свійські тварини  пішли  від  диких.  Однією  з  найулюбленіших  справ  школярів  є  виготовлення  сувенірів  із  природних  матеріалів.  Привертаючи  увагу  дітей  до  їхньої  естетичної  довершеності,  різноманітності  форм,  кольорів,  пояснюю,  що  у  природі  нічого  зайвого  і  випадкового  нема.  Доцільно  при  цьому  організовувати  конкурс  на  кращу  саморобку  з  природного  матеріалу.  Вироби  моїх  вихованців  виставлені  в  шкільному  екологічному  центрі  і  цим  вони  дуже  гордяться.  Під  час  весняно – літніх  робіт  на  пришкільній  ділянці  є  можливість   значно  розширити  уявлення  учнів  про  умови  росту  та  розвитку  рослин.  Спираючись  на  уже  достатнє  уявлення  про  роль  зелених  рослин  у  житті  людини,  разом  з  учнями  складаємо  правила  охорони  рослинного  світу.  Це  привчає  учнів  до  спостережливості,  розвиває  увагу,  сприяє  формуванню  певних  навичок  поведінки  в  природі,  а  відтак – й  екологічної  культури.
При  формуванні  особистості  майбутнього  громадянина  особливу  увагу  приділяю  екологічній  обізнаності.  Для  цього  основними  у  своїй роботі  вважаю   завдання  освітні,  виховні  та  розвиваючі.  Освітні  передбачають  формування  системи  знань  про  взаємозв’язки  у  природі,  про  екологічні  проблеми  сучасності  і  шляхи  їх  подолання,  виховні – формування  мотивів  потреб  та  звичок  екологічної  поведінки  і  діяльності,  здорового  способу  життя.  Ви­рішення  завдань освітніх та виховних сприяє розвитку системи актуальних і практичних вмінь з вивчення, оцінки стану та покращення навколишнього світу своєї місцевості, учень прагне до активної діяльності з охорони природи.  Фор­мування екологічної культури надає можливість дітям самостійно аналізувати екологічні ситуації, уявити природу  як  унікальну  цінність,  почувати  себе  відпо­відальним  за  її  стан.
У  своїй  роботі  використовую  естетичні,  етичні  та  емоційні  освітні  методи,  прямі  контакти  з  природним  матеріалом,  самою  природою.  На  мою  думку,  виховання  екологічної  культури  має  бути  активним,  цікавим,  раціональним,  максимально  наближеним  до  життя,  а  у  навчальному  матеріалі  не  повинно  бути  перенасиченості  технічною  інформацією,  яку  діти  не  спроможні  належним  чином  сприйняти.  Тому  навчально-пізнавальну  діяльність  учнів  в  екологічному  матеріалі  будую  в  такій  послідовності:  цікаво → знаю → вмію.  Саме  ж  навчання  та  виховання  прагну  зробити  не  простим,  а  зрозумілим.  Через  це  у  своїй  роботі  використовую  завдання,  привабливість  яких  забезпечується  не  зовнішніми  прийомами,  а  самим  їх  змістом.
Разом з  цим постійно  працюю  над  тим,  щоб  підвищити  якість  знань  учнів;  вивчаю  передовий  педагогічний  досвід  вчителів – новаторів  і впроваджую  його  в  практику  своєї  роботи.  Своїм обов’язком  вважаю  створення  всіх  умов  для  всебічного  розвитку  дитини,  розкриття  її  таланту,  здібностей  та  обдарувань.   Виходячи  з  цього,  дбаю  про  те,  щоб  школа  стала:
        -  школою  радості  для  кожного  учня;
        -  школою  творчості  для  школярів  і  вчителів;
        -  школою  формування екологічного світогляду.
Тому  моїм професійним  кредом  стали  слова:  «Лише той Учитель, хто живе так, як навчає»,  а  девізом  роботи:
Кожній дитині - світло екологічних знань,
кожній дитині - світло любові,
віри в сили свої без вагань –
як запорука щасливої долі.
Принципом  роботи  стало  твердження: «Творча діяльність дитини - це запорука найбільш повного задоволення потреб самопізнання, саморозвитку  та самореалізації»,- бо здатність  до  творчості  є  вищий  дар,  яким  нагородила  людину  природа.
А  це  означає,  що  треба  не давати знання в готовому вигляді, а вчити дитину вчитися, забезпечуючи:
                                        -пізнання
                   РАДІСТЬ     -творчості
                                        -успіху
                                        -спілкування
бо  дитина  вчиться  і  розвивається  тільки  тоді,  коли:
                * спілкується;                     * експериментує;
                * говорить;                          * досліджує;
                * думає;                               * помиляється;
                * фантазує;                          * маніпулює.
                * спостерігає;
Серед сучасних методів навчання віддаю  перевагу  «активним»  та   «інтерактивним»,  бо  розумію,  що  активні  методи  спрямовані  на  активізацію  пізнавальної  діяльності  шляхом  постановки  проблемних  завдань,  а  інтерактивні  спрямовані  на  активізацію  пізнавальної  діяльності  учнів шляхом створення комфортних умов навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Саме організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу  і  спрямовувати  навчальну  діяльність  учнівського  колективу.   На  своїх  уроках  активно впроваджую  такі інтерактивні  прийоми  навчання: робота в парах, малих  групах, «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка», «Рольова гра», «Ділова гра», «Коло ідей», «Дискусія»,  «Навчаючись – учусь»,  «Пошук інформації», «Склади  казку,  прогнозування»,  «Поміркуй»,  «Незакінчене  речення» та ін.
При  фронтальній  роботі  для  активізації  дітей  використовую  такі  технології,  як  мікрофон,  „віконечко  у  природу”,  привчаючи  школярів  не  боятися  висловлювати  свої  думки.  Саме  ці  форми  використовую  для  узагальнення  вивченого  матеріалу  на  підсумкових  заняттях  та  для  активізації  опорних  знань  при  підготовці  до  вивчення  нової  теми  та  проведення  виховних  заходів.  Останнім часом для того, щоб більше зацікавити дітей матеріалом, почала створювати і використовувати на уроках навчальні презентації до уроків у форматі Microsoft Office Power Point.
Під  час  занять  намагаюсь  формувати  у  молодших  школярів  розуміння  єдності,  системності  природи;  залежності  існування  живого  від  стану  навколишнього  середовища;  об’єктивну  закономірність  причинно-наслідкових  зв’язків  у  природі.  Значну  увагу  приділяю  взаємозв’язкам  між  різними  ланками  в  межах  живої  природи,  пропоную  конкретні  відомості  про  види  і  шляхи  забруднення  довкілля.
Велику  увагу  приділяю  підвищенню  в  учнів  мотивації  до  навчання,  міцному  засвоєнню  навчального  матеріалу  з  усіх  предметів,  що  підтверджують  результати  навчальних  досягнень  учнів  з  кожного  предмета  на  основі  річних  контрольних  робіт.
Формуванню  творчої  особистості  та  для  забезпечення  успіху  у  формуванні  в  учнів  екологічних  понять,  елементів  екологічної  культури  сприяє  проектне  навчання,  що  створює  умови  гуманізації  освіти   шляхом  стимулювання  розуміння,  міркування,  самостійного  набуття  знань  і  використання  їх  у  практичній  діяльності.  Метод  проектів  заохочує  й  підсилює  щире  прагнення  до  навчання  з  боку  учнів,  тому  що  воно:  особистісно  орієнтоване, використовує  багато  дидактичних  підходів,  має  високий  мотиваційний  потенціал,  дає  можливість  вчитися  на  власному  досвіді  у  конкретній  справі.  Розуміючи  це,  уже  впродовж  декількох  років  в  практиці  своєї  роботи використовую  проектну  діяльність,  яка  сприяє  розвитку  пізнавальних  навичок  учнів,  формуванню  вміння  самостійно  будувати  свої  знання,  орієнтуватися  в  інформаційному  просторі.  А  нещодавно,  закінчивши  курси  за  програмою  «Intel  Навчання  для  майбутнього»,  почала  створювати  разом  зі  своїми  вихованцями  проекти  з  використанням  інформаційно-комунікаційних  технологій. 
Виховання  екологічної  культури  дає  відчутні  результати  тоді,  коли  проводиться  систематично. А тому разом  із  своїми  вихованцями   працюю  над  екологічними  проектами:  «Годівничка»,  «Чи  розуміють  шпаки  мову  кольорів»,  «Найкраще  селище»,  «Домашні  тварини»,  «Ялинка»,  «Чи  розуміють  шпаки  мову  кольорів»,  «Лікарські  рослини  біля  нашого  дому»,  «Народний  календар»,  «Видатні українці»  та  ін. 
Поряд  з  цим  своїх  вихованців  долучаю  до  посильної  співпраці  при  випуску  шкільної  газети  «Екосвіт»,  прес-центр  якої  в  2009 році  зайняв  перше  місце  на  обласному  конкурсі  шкільних  газет  в  номінації  «Від  екології  природи до  екології  душі».
Сила методу  проектів  полягає  у тому,  що  це  метод поєднання  теорії  з практикою,  який  пов’язує всю нашу навчальну  і  виховну  роботу з  життям.  Василь Сухомлинський говорив, що «В школі  дитина не  тільки вчиться. У школі вона живе. Там, де навчання  виступає, як невід’ємна частина багатогранного духовного спілкування, воно для дитини бажане й захоплююче.» У цьому  вислові закладено основну  важливу  істину: навчаючи виховуємо. І саме  цієї  заповіді видатного педагога  намагаюся   дотримуватися  у  роботі  з   вихованцями,  формуючи  в  них  потребу в  самонавчанні, стимулюючи  їх  до творчості,  даючи  цим  самим  можливість максимально  розкрити свої  можливості, вдосконалюючи   дитину  як  особистість,  виховуючи  раціонального  та  дбайливого  природо користувача,  виховуючи  екологію  душі.
Одне  з  основних  завдань   позакласної  виховної  роботи  з  екологічного  виховання  полягає  в  тому,  щоб  кожен  учень  міг  знайти  застосування  своїм  силам,  розвинути  свої  творчі  здібності.  Мої  вихованці  приймають  активну  участь  в  роботі  шкільного  екологічного  центру,  створеного  за  підтримки  посольства  Канади  в  Україні,  проводячи  екологічні  акції  («Збережемо  первоцвіти»,  «Переможемо  сміття»,  «Збережемо  лісову  красуню»,  «Щоб  повітря  не  бруднити,  треба  листя  не  палити»…),  операції  («Чисте  джерело»,  «Годівничка»,  «Друге  життя  сміття»…),  вивчають  природу  рідного  краю,  крокуючи  екологічними  стежинами  рідного  краю,  приймають  участь  у  різноманітних  конкурсах  Національного  природного  парку  «Подільські  Товтри» (конкурс фотографій «Тварини в моєму житті»), Всеукраїнських конкурсах «Пізнавальна хвилинка», «Здоровий спосіб життя» та ін.
Поряд із цими заходами традиційними  стали  інтелектуальна  гра  «Найрозумніший»,  конкурси  «Козацькі  забави»,  «Хочу  бути  теж  солдатом»,  «День  Святого Валентина»,  «Матусин  день»,  «95  днів  в  школі»  та  інші
Особливу  увагу  приділяю  вивченню  рідного  краю,  організовуючи  екскурсії по  історичних  місцях  (нещодавно  наші  вихованці  мали  змогу  відвідати  Хотинську  та  Кам’янець-Подільську  фортеці,  що  ввійшли  до  «Сім  чудес  України»),  краєзнавчі  екскурсії  по  чарівних  куточках  рідного  краю. З великим інтересом мої вихованці займалися пошуково-дослідницькою роботою «Урочище «Біла криничка» Діти  милуються  природними  ландшафтами  та  пам’ятками  історії,  навчаючись  при  цьому  відчувати  себе  частиною  природи,  цінувати  та  берегти  її  багатства, а разом  з  цим  і  оздоровлюються.
Велику  увагу  приділяю роботі  з  обдарованими  дітьми.  А  тому працюю  над  розвитком  здібностей  і  природних  обдарувань  кожного  учня. 
Значного  успіху  досягла  Бойчук Н.,  ставши  переможцем  районного  конкурсу  «Учень  року – 2006»  та   Рудий  А.,  що  здобув  почесне  третє  місце  в  національному  молодіжному  конкурсі  творів епістолярного  жанру  «Допоможіть  мені  вижити!»  обласного  регіонального  етапу  в  2006р.
Великого   успіху  досяг  Николайчук А., який  в  2008 році  здобув  ІІ місце  в  обласному  етапі  Всеукраїнської  новорічно-різдвяної  виставки  дитячих  виробів  «Новорічна  композиція»,  а  в  2009 – ІІ місце  в  районному  етапі.
Пастух ДмитроІІІ місце  в  районному  етапі  конкурса  з  української  мови  імені  Петра  Яцика, 2009 рік
Значну  увагу  приділяю  дітям,  які  мають  хист  до  поезії,  журналістики.  Підтвердженням  цього є  публікації  в  газеті  «Долонька»  - вірша  Владики А.,  в  журналі  «Колосок» - дві  замітки  Я.Кібкало.  
Колективна  збірка  творів  учнів  Чорпіти К., Пастуха Д., Рибчук В., Юрченка А.,  Николайчука А.,  Арсенюка В.  здобула  в  2009 році  1  місце  в районному  конкурсі  «Село  неначе  писанка».
Литвинюк Дарія, учениця 1 класу стала переможцем Міжнародного конкурсу "Барви Дністра" з відеофільмом "Барвінковий Дністер", 2011рік.
Валігурський Устим виборов 1 місце в конкурсі НПП "Подільські Товтри" в номінації "Тварини в моєму житті", 2011 рік.
В 2012 році Конько Владислава нагороджена Грамотою Хмельницького управління водних ресурсів за роботу "Наш Дністер" у рамках проведення міжнародного конкурсу "Барви Дністра".
Пілець Юрій здобув почесне 3 місце в регіональному конкурсі НПП "Подільські Товтри" "Збережемо ялинку", 2012 рік.
Дипломом Управління освіти і науки Хмельницької ОДА нагороджений колектив вихованців за ІІІ місце у номінації "Фотографування грибів" обласного дитячого еколого-натуралістичного конкурсу "Гриби Хмельниччини", 2012 рік.
Валігурський Устим нагороджений Грамотою Відділу освіти Камянець-Подільської райдержадміністрації за 1 місце у номінації "найкраща поробока" в ІІ етапі V Міжнародного екологічного конкурсу "У кого бджоли - у того мед
Дипломи Всеукраїнської екологічної ліги 2013 отримали Литвинюк Д. та Пілець Ю. за конкурсні роботи "Свій голос я віддаю на захист природи".
Учнівський колектив нагороджений Грамотою Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Хмельницької ОДА, Хмельницький обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді ІІ місце у номінації «Найщедріша годівничка» обласного етапу Всеукраїнської акції учнівської молоді «День зустрічі птахів», 2013 рік
Дипломи Міністерства екології та природних ресурсів України НПП "Подільські товтри" отримали Литвинюк Д. та Пілець Ю. за високий творчий рівень виконання робіт в конкурсі дитячої творчості "Планета очима дітей - 2013".
Учнівський колектив нагороджений Грамотою Управління освіти, молоді та спорту Кам’янець-Подільської райдержадміністрації за І місце у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу «Моральний вчинок», 2013 
Литвинюк Дарія, учениця 4 класу виборола 1 місце в районному конкурсі з української мови імені Петра Яцика.
Конько Владислава стала переможцем конкурсу дитячої творчості НПП Подільські Товтри присвяченому Дню тварин, 2014.
Роботи учнів 4 класу Литвинюк Дарії, Комаровського Олександра, Євстафієва Владислава, Петрюк Ганни, Левицького Михайла відзначені дипломами Всеукраїнського фестивалю Святого Миколая за високий творчий рівень виконання ялинкових іграшок, 2014.
Високого успіху досягли учні 4 класу Валігурський Устим та Литвинюк Дарія  у науково-дослідницькій роботі з природознавства посівши 1 місце на VII регіональній науково-практичній конференції «Молоді дослідники – природі Поділля» (Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, природничий факультет, НПП «Подільські Товтри», квітень, 2015)
На VIІI регіональній науково-практичній конференції «Молоді дослідники – природі Поділля» (Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, природничий факультет, НПП «Подільські Товтри», квітень, 2016) учні 5 класу Литвинюк Дарія (науково-дослідницька робота "Легенди Староушицького краю") виборола 1 місце, а Валігурський Устим та Євстафієв Владислав (науково-дослідницька робота "Легенди Бакотської затоки") - 2 місце.
http://levkolarisa.blogspot.com/2015/04/blog-post_19.html

Активну участь школярі приймали у Всеураїнських конкурсах «Колосок», «Смішний колосок», «Гринвіч», «Кенгуру», «Лялька-мотанка», «Мій весняний букет» (http://levkolarisa.blogspot.com/2015/04/blog-post_25.html, «Мій Шевченко», «День юного натураліста», «Намалюй свою мрію», «Майбутнє лісів у наших руках»,  «Життя тобі», «Мої права», «Люблю тебе, моя Вкраїно», «Смішний колосок»,  де вибороли не одне призове місце.
Кожного  року  і  я  представляю  свої  творчі  роботи  на  педагогічній  виставці  «Освіта  Хмельниччини  на  шляхах  реформування».  Слід  відзначити,  що   в  2006  та  2009 роках  стала  переможцем  обласної  педагогічної  виставки  і  отримала  диплом  першого  ступеня.  Разом  з  цим  двічі  ставала  лауреатом  обласного  етапу  Всеукраїнських  конкурсів  «Класний  керівник-2005»  та  «Учитель  року-2006».  А  в  2008 році  разом  із  своїми  колегами вчителями  початкових  класів  стала  переможцем  обласного  етапу  Всеукраїнського  конкурсу  «Початкова  освіта  ХХІ століття»  в  номінації  «Творчий  колектив».
Великим  своїм  досягненням  вважаю  випуск  в  2008 році  методичного  посібника  на  допомогу  вчителям  початкових  класів  «Екологічне  виховання  в  початкових  класах»  та  публікації  в  засобах  масової  інформації .
У  травні  2009 р.  наше  методичне  об’єднання  вчителів  початкових  класів,  всі  молодші  школярі  гостинно  зустрічали  представників  редакції  «Початкова  школа» А.М.Лук’янець., кандидата  педагогічних  наук, заслуженого  працівника народної  освіти  України; Ю.І.Колесникову, завідуючу відділом  гуманітарних  дисциплін;  Т.Ю.Яремчук,  завідуючу відділом  природничо-математичного  циклу;  Г.П.Ткачук, кандидата  педагогічних  наук,  професора  Кам’янець-Подільського  національного  університету  імені  І.Огієнка.  На  цій  зустрічі  мої  вихованці  подарували  поважним  гостям  збірку  власних  поетичних творів «Край, де  я  живу» та  представили  до  їх  уваги  екологічну  виставу  «Схаменіться,  люди,  поки  ще  не  пізно».
Разом із членами творчої групи "Здоровятко" підготували посібник для вчителів 1 класу «Основи здоров’я», який  містить орієнтовне тематичне планування й розробки 34 уроків з курсу «Основи здоров'я» відповідно нового Державного стандарту початкової загальної освіти за підручником О.В.Гнатюка для 1 класу. Даний посібник високо оцінений на обласній виставці «Освіта Хмельниччини на шляхах  реформування-2014» - Диплом ІІ ступеня
У складі творчої групи вчителів початкових класів Школи передового педагогічного досвіду підготували мультимедійний супровід до уроків «Основи здоров’я, 3 клас», в якому  запропоновані різноманітні форми роботи з використанням інтерактивних методів навчання в початковій школі, що дасть можливість поглиблювати знання, закріплювати матеріал, розвивати мислення і творчий потенціал учнів, формувати кмітливість та спостережливість. Даний мультимедійний посібник високо оцінений на обласній виставці «Освіта Хмельниччини на шляхах  реформування-2015» - Диплом І ступеня 
http://multiurok.ru/levko/files/osnovi-zdorov-ia/
Готуючи  і  проводячи  виховні заходи,  намагаюся  показати  дітям,  що  вірю  у  їхні  сили,   разом  з  ними  радію  досягнутим  успіхам,  дозволяю  кожному  учневі  пізнати  себе,  даю  можливість  більшою  мірою  стверджуватися  у  власних  очах  і  серед  оточуючих.  А  саме  головне  прагну,  щоб  виховні  заходи  сприяли  розвитку  творчої  ініціативи  дитини, застосовуючи  при  цьому  різноманітні  форми  роботи  та  вчу  поводитися  дітей  за  принципом  трьох  «В»,  тобто  взаємоповага,  взаєморозуміння,  взаємодопомога.  При  проведенні  кожного  виховного  заходу  використовую  матеріал  екологічного  спрямування  та  виховну  силу  поглядів,  почуттів,  переконань,  які  споконвічно  були  і  залишаються  найвищими  духовними  цінностями  народної  педагогіки  українського  нації.
Щоліта  при  нашій  школі  розпочинає  свою  роботу  дитячий  табір  «Дністер»,  де  оздоровчий  і  виховний  процес  здійснюються у сприятливих умовах природного і соціального оточення. Розуміючи  це,  намагаюсь  щоб  все,  що  розкинулося  навколо  дитячого  оздоровчого  табору,  стало   важливим  еколого-виховним  фактором“школою”    відкритим  небом.  Під  час  табірної  зміни  залучаю  дітей  до  участі  у  роботі  «Зеленої  аптеки».   Збираючи  запашні  суниці  та  квіти  липи  до  чаю  пропоную  школярам  працювати  над  проектами  «Здорово  жити  здоровими»,  «Лікарські  рослини»,  а  крокуючи  екологічними  стежинами –  «Моя  улюблена  тварина»,  «Сім  природних  чудес  рідної  Старої  Ушиці».  Разом  з  цим  мої  вихованці  беруть  участь  в  операціях  «Переможемо  сміття»,  «Очищення  водойм»,  акціях  «Шкільне  подвір’я – квіткова  країна»,  «Ідеальне  селище». 
Використання,  згаданих  вище  форм  роботи,  методів,  вправ  та  технологій  створює  комфортні  умови,  за  яких  кожен  учень  відчуває  свою  успішність,  інтелектуальну  спроможність  при  співнавчанні,  взаємонавчанні,  де  учень  і  вчитель  є  рівноправними,  рівнозначними  суб’єктами  навчального  процесу,  розуміють,  що  вони  роблять.  Тому  намагаюся  творчо  розв’язувати  актуальні  завдання  сучасної  освіти,  що  спрямовані  на  гуманізацію  та  демократизацію  навчально-виховного  процесу,  формування  екологічної  свідомості  молодших  школярів.
У  школі  часто  проводяться  районні  та  обласні  семінари,  в  яких  намагаюсь  брати  активну  участь. 
Протягом   багатьох  років  очолюю  шкільне  методичне  об’єднання  вчителів  початкових  класів,  нещодавно  стала  керівником  районної школи  передової  педагогічної  майстерності.  Крім  цього  в  школі –  Голова  профкому.

Я  впевнена,  що шкільна програма – це лише партитура, а віртуозність її виконання, звучання окремих інструментів та оркестру в цілому залежить  саме  від  особистості  вчителя.  За родом своєї діяльності  намагаюсь  знаходитися  в постійному творчому пошуку,   знайомитися з досвідом колег.  У  зв’язку  з  цим  працюю  над  вдосконаленням  свого  загальнокультурного,  науково-педагогічного,  науково-психологічного  рівня,  досконалим  володінням  методикою  викладання,  підвищенням  рівня  своєї  фахової  підготовки,  професійної  компетенції,  загальної  ерудиції.  А  тому перебуваю  в  стані  постійного  пошуку, заради  дітей – майбутнього  української  нації,  заради  збереження  природи  рідного  краю.


Публікації

Екологічне виховання в початкових класах

Посібник містить матеріали, у яких висвітлено шляхи формування екологічного світогляду молодших школярів: дидактичні матеріали, екологічні проекти, конспекти уроків та сценарії виховних заходів, поради колегам з екологічного виховання підростаючого покоління. Для вчителів початкових класів, вихователів груп подовженого дня.

посилання

Формування екологічної культури молодших школярів
посилання

Правила поведінки в природі (посібник для учнів початкових класів)

Посібник містить матеріали, в яких висвітлено правила поведінки в природі, а саме забороняючі знаки, що не слід робити заради збереження довкілля  та інформацію до них, яка пояснює їх зміст.
В посібнику використані малюнки членів шкільного гуртка «Юні екологи»

Гра "Екологічна стежина"

http://levkolarisa.blogspot.com/2015/03/blog-post_16.html


Дослідницько - експериментальна робота  при вивченні природознавства в початкових класах (стаття)

Розвиток суспільства в значній мірі визначається рівнем наукових технологій, напрями яких засновані на досягненнях відповідних галузей природознавства, яке володіє великим різноманіттям методів досліджень. Та саме експеримент і дослід – найефективніші та дієві методи наукового пізнання і мають велике значення у навчальному процесі. Вони забезпечують емпіричний рівень пізнання і викликають більш активну діяльність, розвивають дослідницькі навички та творчі здібності у школярів. Разом із цим така форма роботи прищеплює інтерес до наукової думки, формує майбутнього науковця і дослідника


















22-23 березня 2016р. в приміщенні Хмельницького ОІППО                 Тренінг для вчителів початкових класів.

З метою успішної реалізації завдань Національної доктрини розвитку освіти ХХІ століття, Концепції екологічної освіти України передбачено формування екологічно доцільної поведінки  школярів. Одним із шляхів реалізації  цих завдань є включення  в систему початкової освіти курсів за вибором “Уроки для стійкого розвитку. Школа друзів планети” (1-2 класи), “Уроки для стійкого розвитку. Моя щаслива планета” (3-4 класи). 

За результатами навчання тренінгу отримала відповідний сертифікат про проходження навчання з правом викладання даного курсу та участь у міжнародному проекті «Освіта для сталого розвитку в дії», який проходить за підтримки таких міжнародних організацій: швецькі благодійні організації «GLOBALACTION PLAN INTERNATIONAL» і «SIDA», благодійна організація «Вчителі за демократію та партнерство».


Проекти екологічного спрямування

          Чи розуміють шпаки мову кольорів?
Шпаки - одні з перших серед перелітних птахів повертаються навесні (у березні) на гніздування. Не випадково поява шпака після зимівлі у багатьох асоціюється з настанням справжньої весни.
 Шпаки можуть влаштовувати гнізда у найрізноманітніших місцях: дуплах дерев, розщілинах, уступах кам'янистих обривів, під дахами домів, в щілинах глиняних споруд, може використовувати гнізда інших птахів, у штучних будиночках - шпаківнях. При всій невибагливості гніздування цього виду птахів, нерідко шпаківні, розвішені новорічними іграшками на деревах у дворах, залишаються порожніми.
В чому ж причина? Можливо, у кольорі шпаківні?
        
        Допоможемо птахам взимку
Навколишнє середовище, в якому ми живемо,  під загрозою зникнення. І винні в цьому не природні катаклізми, а саме людство, його байдужість до довкілля. Поки люди не почнуть постійно дбати про природу на Землі, не навчаться зберігати і розумно використовувати її скарби, нічого не зміниться.
Кажуть, що краса врятує світ, та доречно було б додати, що краса поряд із добротою, турботою, милосердям зможе врятувати світ. Адже в наш час природа рідко отримує від людей добро та турботу, якої вона потребує. Тому наймолодші учні Староушицької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів екологічного напрямку обрали девізом своєї роботи вислів: «Поспішай робити добро для природи». Це підтверджується виконанням різноманітних екологічних проектів. Один із них пропонуємо вашій увазі. Мета колективного, інформаційного, практично-орієнтованого, довготривалого проекту «Допоможемо птахам взимку» -  змалечку привчати дітей любити і цінувати рідну природу, ділитися з нею своєю добротою, увагою, дбайливим ставленням. Робота над проектом розширила уявлення дітей про зимуючих птахів рідного краю, сформувала усвідомлення своєї ролі в житті пернатих друзів, активізувала бажання дітей допомагати птахам у несприятливу для них пору року, підвела до розуміння, що птахи – наші друзі і їх потрібно оберігати, навчила школярів свідомо і раціонально пізнавати навколишній світ без завдання йому шкоди.
Результати проекту, зацікавленість дітей та активна участь багатьох батьків під час підготовки і проведення проекту довели доцільність проведення такого заходу. Зміст проекту відповідав віку другокласників, було використано оптимальний зміст раціональної та емоційної інформації.
Школярі зрозуміли мету проекту, тому зацікавлено працювали в групах, сумлінно виконували конкретні завдання. Інформація мала достовірний та науковий характер. Усі учні класу були залучені до активного пізнавального процесу, удосконалили вміння аналізувати, вибирати, узагальнювати інформацію, покращили навички роботи в колективі, здобули вміння організовувати та аналізувати свою діяльність, опрацьовувати  електронні та друковані джерела.
В ході виконання завдань, учні досліджували навколишнє середовище, проводили експеримент, склали рекомендації щодо виготовлення годівниць та пам'ятки про використання годівничок для птахів та улюблені ласощі зимуючих пернатих друзів, провели психологічне дослідження серед школярів початкової школи, займалися агітаційною роботою, розповсюджуючи листів-звернення, підібрали цікаву інформацію про зимуючих птахів та склали підбірку народних прикмет «Птахи – синоптики», випустили газету «Екосвіт», присвячену птахам. Поряд із цим другокласники взяли активну участь у відзначенні дня горобчика, «Святі зимуючих птахів» та святі «Зиму проводжаємо… Весну зустрічаємо!», організували конкурс малюнків.
  Робота над проектом сприяла об'єднанню дитячого колективу, виявленню творчих здібностей кожного школяра, що стало підґрунтям для подальшого розвитку у навчанні та формуванні екологічної свідомості, удосконаленні екології душі дітей.


https://nenc.gov.ua/wp-content/uploads/2015/01/frr.pdf
Міністерство освіти і науки України Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді
Перший Всеукраїнський форум «Ранній розвиток дитини - право кожного»
посилання
ЛЕВКО ЛАРИСА АФАНАСІЇВНА Формування екологічної компетенції з раннього дитинства

Немає коментарів:

Дописати коментар