Вишивана душа українського народу

                        Щиро вітаємо із Всеукраїнським днем вишиванки! 
                      Як ниткою на полотні стелиться візерунок, 
                                     так і  доля нехай проляже 
                      стежиною добра, радості та процвітання!

Вишивка в Україні – світ краси й фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки й почуття людини, світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.

Розгортаю життя, як сувій полотна:
ось мережка гріхів  і низинка падінь.
Верховинка жадань, яворівка притаєних прагнень.
Далі – хрестики чорні страждань і терпінь
та червона стебнівка палкого кохання.
Ось гладинка жіночої ласки,
перетиканка пестощів з ніжністю…
Ці нитки, ці голки,
незаручені пальці в наперстках.
Все життя у шитті і шиття, як життя.
                                             Ірина Сеник

Вишивана душа українського народу

Багато жінок в наш час вміють і люблять вишивати. Вишивають шовковими нитками, бісером, коштовним камінням, лелітками та іншим. Різноманітні схеми, кольорові нитки та багато іншого є  у спеціалізованих магазинах. Я  і сама не так давно захопилася цією справою. Хоч  поки  що  опанувала  тільки  шви  «хрестик»  та  «ланцюжок», та  хочу навчитись  володіти  й  іншими техніками вишивання. 

Ось моя перша робота:

Це хобі можна назвати своєрідним відродженням традицій.  Над цим я і замислилась одного разу, коли  узяла до рук  голку та нитки. Малюнок наче оживав під моїми руками, а спогади несли мене у дитинство, до бабусиної  оселі. Там я вперше  побачила  картину, вишиту хрестиком.

     Це був мальовничий зимовий краєвид.  Як вишивала моя бабуся?  Хто вигадав той малюнок? Як вона відтворювала ті кольори?...   А  ще  я  згадала  рушники, які висять і сьогодні над іконами та картинами. З ними світлиця виглядає  охайною, святковою та затишною.

 Моя  бабуся,  Павлюк  Ніна  Пантелеймонівна, народилася  5.01.1940 р. в  подільському  селі  Лисківці.  

Ще  маленькою  дівчинкою  вона  захопилася  вишиванням.  Довгими  зимовими  вечорами  в  той  час  у  родині  всі  жінки,  мої  прабабуся  Ганна  та  прапрабабуся  Марія,  а  з  ними  і  бабуся  Ніна,  вишивали,  вкладаючи  у  роботи  свою  душу,  думки,  мрії.  В  основному  вишивали  рушники,  сорочки,  скатертини,  подушки.  Золоті  працьовиті  руки  вправно  створювали  чарівними  голками  та  нитками  чудові  орнаменти.  Бабуся  Ніна  дуже  любила  вишивати  різноманітні  квіти,  тварини.  У  її  вишиванках  знаходили  образне  втілення  добро,  думки  та  почуття,  мальовнича  краса  подільської  природи.  В  них  яскраво  поєдналися  орнаментальні мотиви подільської  вишивки.  Найулюбленіші  бабусині  техніки  вишивання  є  хрестик  та  гладь.  

 

Після  закінчення  Грушківської  середньої  школи  поступила  до  Кам’янець-Подільського  педагогічного  інституту  на  історичний  факультет.  Ставши  студенткою,  захопилися  вишиванням  картин,  які  і  досі  прикрашають  стіни  бабусиної  оселі.  Кожна  бабусина  робота  має  свою  душу. 

Коли  я  стала  першокласницею,  бабуся  в  подарунок  вишила  мені  платтячко.  На  ньому  вишиті  гілочки  шипшини – символ  здоров’я.

Моя  бабуся,  Ніна  Пантелеймонівна,  працювала  в  школі  вчителем  історії.  ЇЇ  педагогічний  стаж  складає  39 років.  Пригадуючи  свою  роботу,  бабуся  говорить,  що  найбільше  їй  подобалися  теми,  що  були  пов’язані  з  культурою  нашого  рідного краю,  бо  готуючись  до  уроків,  кожного  разу  знаходила  все  нові  матеріали  про  мистецтво  подільських  майстринь.

Бабуся  Ніна  давно  вже  на  заслуженому  відпочинку,  але  досі під  час  вишивання,  розповідає  мені  про  історичне  та  славне  минуле  Поділля,  про  чудових  та  працьовитих  майстринь  нашого  краю.

       Цікаві  та  прекрасні  роботи  майстринь-вишивальниць  нашого  селища  зібрані  в  музеї – світлиці  нашої  школи.

Вишиті  роботи,  які  зберігаються  у  світлиці служать наочним прикладом народної творчості подільських майстринь-вишивальниць. У колекції багато  рушників, хустинок,  сорочок, картин,  рушників,  виготовлених  мешканцями села у різні роки. Ніщо не може зрівнятись з красою майстерно виконаних народних вишивок, які надають кожній речі своєрідності і неповторності. У  цих  вишивках — частинка життя їх авторів, відчуття кольору та гармонії, знання про природу людського буття, багата символіка.  

Левко Анастасія

Сучасний стан нашого суспільства характеризується зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до вітчизняної історії та культури, до усвідомлення необхідності збереження традиційного народного мистецтва як генофонду його духовності, втрата якого загрожує існуванню самого народу.

У розмаїтті українського декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості.