Незабаром 1 клас

Для шестиліток початок навчання – завжди складний і відповідальний процес. 

Щоб запобігти труднощам у навчанні, необхідно проводити попередню роботу і з батьками, і з дітьми. 

Вступ дитини до школи - довгоочікуваний, хвилюючий і досить відповідальний момент в житті дитини. Адже, вчорашній дошкільник набуває новий соціальний статус - статус школяра. 

Останнє "вільне" літо дошкільників особливо тривожне і для батьків. 

Тож деякі з них прагнуть виконати за це літо всю програму першого класу. І бувають дуже розчаровані, коли на попередній співбесіді чують, що їхня дитина не підготовлена до школи.

поради батькам

Десять заповідей для батьків майбутніх першокласників

1.  Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

2.  Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри ), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3. Не ставтеся до дитини зневажливо. Не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини.

4. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

5. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення-запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість , що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

6. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

7. Постарайтеся хоч інколи дивитеся на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

8. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

9. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шановливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. 

Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити».

Адаптація та дезадаптація дитини в школі

       Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослим і ровесниками, а інакше дошкільна лінія розвитку гальмується, а шкільна не має можливості повноцінно розвиватися. Неготовність дитини до шкільного навчання виявляється із запізненням: через факти невстигання, шкільні неврози і підвищений рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якушуються  до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.

        Перехід від дошкільного віку до школярства в дитячій психології називають малою кризою. Це критичний вік. Які проблеми, труднощі спіткають дитину в цей період? Які природні механізми адаптації та  за яких умов вони «спрацьовують»?

Спочатку сформулюємо критерії адаптації, які умовно можна поділити на  об’єктивні  та суб’єктивні .

Об’єктивні  показники адаптації – це адекватна поведінка та успішне навчання.

До суб’єктивних  належать самовдоволення, яке виявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт.  

Навчальна  діяльність складається з фізіологічного психологічного інтелектуального соціального педагогічного та інших аспектів.

Адаптація дитини до школи теж має безліч аспектів. Розглянемо деякі з них.

Особливістю соціальної адаптації є пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтереси. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в конфліктних ситуаціях в умовах дитячого закладу в дошкільному віці, то адаптація в класному колективі проходить швидко.

У першому класі зустрічаються діти, які грають на уроках, на перервах, а  виконання навчальних завдань стає для них лихом. Це діти , у віковому розвитку яких ще не закінчився період довкілля, коли вся внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування.

З початком навчання перед дитиною ставлять нові вимоги соціальної поведінки, дисципліни, обов’язкового  режиму та обмежень. Успішний процес психологічної адаптації дітей залежить від дорослих.

Зміна ролей від дошкільника до учня призводить і до нових стосунків у ланці « дитина – батьки». Тепер  поряд з турботою дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання.

Ознаки дезадаптації в початковий період

швидка втомлюваність;

значний спад працездатності на кінець дня й тижня;

підвищена тривожність, плаксивість;

неадекватна поведінка;

невміння формувати стосунки з дітьми й дорослими;

неуспішність у навчанні.

Основні причини труднощів під час адаптації

1. Психофізіологічні особливості:

слабкий тип нервової системи;

надмірне збудження.

2. Особливості розвитку:

не сформованість емоційно-вольової сфери;

слабка саморегуляція поведінки.

3. Хибні методи виховання в сім’ї:

виховання за типом «кумир у сім’ї»;

не сприйняття дитини;

батьківська вседозволеність.

Важливі умови

психологічної комфортності в житті першокласника

• створення сприятливої психологічної атмосфери для дитини з боку всіх членів родини;
• роль самооцінки дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінка, тим більше труднощів у дитини у школі);
• формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
• можливість спілкування з дітьми класу після школи;
• неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності третіх осіб (бабусь, дідусів, однолітків);
• виключення таких засобів покарання, як позбавлення задоволень, фізичні та психічні покарання;
• урахування темпераменту в період адаптації до шкільного навчання;
• надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю її навчальної діяльності;
• не тільки заохочення дитини за навчальні успіхи, а й моральне стимулювання її досягнень;
• розвиток самоконтролю та самооцінки, самодостатності дитини.